Може…
Може ти й бачила подібне щось - я ні !
В вікні промайнула постать,
Вона не моя й не твоя,
Мабуть, це хтось третій.
Третій – зайвий.
Зайвий – чоловік.
Чоловік – він.
Ти поспішила, відкрила.
І розтоптала темряву, і пустила тишу.
А темрява – це я.
А тиша – це він.
І поки ми сумуємо,
Ти рахуєш тижні,
Ти любиш його.
12 тижнів, потім ще.
Я зникла, Слава Богу,
А ви обійнялися…
(17.10.02) Борzа-Мась)
«Міжміський дзвінок
Ногою хлюпа по калюжах тиша.
Щось в серці невимовно тепле дише.
І, ненароком, вірш неначе птах,
Злітає на осінньо-мокрий дах.
Ти очі повертаєш вбік,
Ти все це чула цілий рік.
В йог устах: м’яких, дитячих.
З його думок, сміливих і ледачих.
Ти опускаєш очі вниз.
Цей голос... (спалить навіть хмиз)
Долітає з чужого вікна,
Це до тебе вона, це вона.
І вже по сходах за тобою сліди.
Щось шепоче: “Швидше іди!”,
Рука хапає телефон,
І перериває дозвон.
Борzа Мась)
“Ти не повіриш”
Ти не повіриш, я кохаю,
Щось недосяжне, неземний вогонь.
Я більш не хочу потонути
У пелюстках твоїх долонь.
Ти не для мене, ти для неї,
Ні, не для неї ти також,
Я зрозуміла, ти – для себе,
Для себе ти насправді гож.
Ну що ж, не будемо прощатися,
Бо й не віталися іще.
Мені не холодно лишатись,
Не задавайся ти лише...
Борzа Мась)
***
Добре, що ти далеко,
Добре, що я не близько,
Повинна бути зима,
Замість цього мокро і слизько.
Намистом розсипались сльози,
Намистом країни до неба,
Лиш думки до мене приходять-
Чогось недостатньо без тебе.
Зимою накрилися ночі,
Взимку заплакали ниви,
Чомусь твої згадую очі,
Які більш за все мені милі.
Борzа Мась)
***
Мне холодно. Не скрою,
Что отогреться чёрным кофе
Мне хочется с тобою.
Ты видишь как теперь темно
Вокруг, внутри, повсюду.
Я обещаю. Я тебя
здесь вспоминать не буду……..
Смотри... вокруг тебя ветра
А здесь толпа народу…
Я с упоением смотрю
как люди смотрят в воду.
Зачем тебе моя душа?
Зачем сейчас ты плачешь?
Те слёзы на моих руках
Грехами оставляешь.
Твои слова так не уйдут
Последним гулким ветром.
Как сердце, что стаёт теперь
Во мне, холодным пеплом….
23/06 Борzа-Мась
***
Опять печально смотришь на меня
Не обращая, всё же, на меня внимания.
Возможно, в этом не твоя вина.
Скорей вина непонимания.
А утро, снова, безтуманным небом дышит
И слёзы на ресницах не кипят.
Меня теперь уже никто не слышит.
Мои глаза теперь уже не спят…….
25 июня 2003 г.Борzа-Мась
***
Ты видишь вокруг
Столько глаз. Четыре океана
А небо видит солнце
И нас жалеет пъяно.
А я не знаю
Как сказать тебе, что я
Теперь на воле
И что у нас есть 5 минут
До выхода на поле.
Твои губы полны
Несобранного мёда.
А я ёще хочу смотреть
В глаза твои
Цвета йода…
Ты спросишь: «зачем?»
Я тебе не отвечу
Ведь я, уходя,
Твоё сердце калечу…
Ведь теперь я тебя
Не пойму с полуслова..
Теперь всё обычное
Странно и ново.
Но твои губы полны
Сладкого мёда…
И я ещё хочу смотреть
В твои глаза
Цвета йода…
25 июня 2003 г.
Борzа-Мась
***
Лиха беда начала.
Спалила, убежала
Сломала, опоздала,
Вбежала – не узнала.
Просила, умоляла,
Опять палила, знала.
Курила, спала,
Не ждала.
Не звонила, не искала,
Забыла, утеряла,
Спалила всё, сломала.
Вспомнила, узнала.
Сказала, убежала…
20:12:53 Борzа-Мась
***
Скажи как холодно тебе
И я приду сейчас.
Приду. Как только гостю, мне
Ты подари хоть час.
И ты из уважения
Зажжешь одну свечу
И в тихом свете, при луне
Поймёшь, что я шепчу.
Ты станешь около окна
И будешь нежно ждать
Когда в волнении пустом
Придут к тебе опять.
Зажмёшь неловко в кулаке
Ты розу из шипов.
В ответ услышишь от меня
Строфу своих стихов.
И будет радостью полна
Твоя зима в крови,
И будет жизнь предрешена
Любовью без любви.
Я разрешу губить себя.
Зачем вдвойне терять?
Ведь ты же снова у окна
Другого будешь ждать….
27.06.2003 0:15 Борzа-Мась
***
Ночные сны….
Они длиннее утренней весны.
Они короче чем твои стихи.
Они не знают про твои стихи.
В руках твоих я вижу теплоту,
В глазах твоих я вижу боль обид.
Прости меня за пошлость -острость слов
Прости меня за наглый странный вид.
Я принесу тебе скучающие сны
Они живут для утренней весны.
А за окном зима, и месяц май.
Ты не ищи, не жди и не скучай.
1 июля 2003 г.17:44
Борzа-Мась
***
Когда прорвётся в окна грусть
Я здесь, теперь, в последний раз
К тебе примчусь, к тебе прижмусь
Уйду от всех живущих глаз..........................
Туда, где больше всех поймут.
Туда, где точно нет тебя.
Туда где всем сердца зажмут
Туда, где можно выйти из себя.
А нынче, видишь, лето за окном.
Снегами замело сугробы чувств.
Мне так хотелось знать тебя
Не мне считать количество твоих искусств.
02.07.2003 21:34
Борzа-Мась
***
Лети…
Твои глаза намокли почему-то.
И губы так неистово дрожат…
Ты так хотела рассказать кому-то,
Что мы похожи, а я тебе как брат..
Но я не понимаю этих слёз обиды.
Тебя не понимал я никогда.
Тебя любил, а может это мифы.
…Говорят с тех пор одна ты навсегда………..
03.07.2003 22:32 Борzа-Мась
***
Дожди умыли тёплый город,
Накрыли тучами глаза.
Темно. Лишь грозы с молниями спорят.
Но ты идешь. Твой силуэт и ночью узнаю
Луна теперь не смотрит. Небо тихо
Дождит и кроется под цветом земляным.
Ты мне не хочешь верить, ты забыла,
Что о любви другую песнь пою…
Темно, как ночью. Чёрными глазами
Теперь ты жадно смотришь на меня.
Темно….Как ночью. Солнце грезит сказки.
За тучами и голубым дождем.
Я так хочу исполнить хоть одно твоё желаньё.
Я знаю. Есть. Неисполнимое. Одно.
Ведь ты меня безумно, страшно любишь.
Но я не знаю как тебе помочь.
Ты часто так меня целуешь пусто.
Полна страстей, полна неисполнимых снов.
Как часто вместе со слезами шепчешь:
« Моя несчастная, холодная, последняя любовь……»
пятница, 4 июля 2003 г. 23.05
Борzа-Мась
***
Жалкий отрезок дороги на карте
Слился с моей линией жизни.
Я умираю как каждый год.
Ровно по месяцу, времени, дате.
Лихо пускают , ты, иглы в поход
Вяжут мне ноги и руки, и туго.
Будто теряя, во времени, друга.
Вновь изучают по карте мой ход.
Солнце пошепчет за чашкой без чая,
Что, ты, и виной мне лишь я.
Ночь-случай зашепчет, жадно кусая,
Мол, видишь, я одна такая?
В ночных огнях мои глаза погасли,
Сливаясь с непонятной ночью.
Мне позвонить немного позже…
Что мне сказать? Как звезды, звезды гасли!
За что меня казнили жизнью, за что казнят любовью???
Теперь температура выше средней.
Но нету той, что, говорят, умрет последней
Мне сердце обливают кровью…
..Лихой Амур – убийца, бес на крыльях.
…Красивая меня ведет, чудная.
Целуя и всё время взгляд свой отрицая.
Всё хочет сердце мне спасти из пыли.
Я ей шепчу, шепчу: « Спасибо.»
Она меня опять целует крепко.
Но сердце – ты погибель, сердце – клетка.
В его любви другие силуэты, краски, типы.
Я снова здесь умру, умру при ней же.
Ты не заметишь, в сущности, утраты
И, затирая «от» и «до»,( смешные даты).
Я вспомню не о ней, а о тебе.
За это проклинать себя не перестану.
А позвонить не вышло( с шуткой и всерьёз)
Я так уйду, но я останусь
в её душе, спасибо ей.
суббота, 5 июля 2003 г.
Борzа-Мась
***
Як холодно, якщо навколо
Ніхто не бачить твоїх сліз.
Як гірко там, якщо ніколи
Тебе у згадках не проніс
я
Лишай мене навіки , наодинці
З самим собою ,
Якщо почуєш ненароком ти від когось
Що більше вже не дихаю тобою
я
Сто років , сто століть, віків
Якщо не буду поряд тебе-
того , хто цю любов убив-
нехай для себе лишить небо
І ти побачиш мертву тінь,
Що не жаліє для любові крові
Мою, побачиш, мертву тінь
Що ще живе, лиш для любові
Побачиш в небі ти вогняне коло,
що листям, трохи укриває ліс.......
.....Як холодно, якщо навколо
ніхто не бачить твоїх сліз...
5.06.03 Борzа-Мась
***
Вона для мене написала
Листа до осені. Всі дні
Похмурі, неясні...
Навколо всі, як я –
Одні...
Чому ж ,скажи, мій любий друг,
Невесело мені...?
Хто може знати,
Як не знаю я?
Моя душа, чи душа твоя?
Чому ти дивишся на мене
Немов моя вина у тому,
Що все своє життя: я – я?
Не хочеш ти відповісти.
Мовчати краще,
Ніж пусте казати..
За це тебе я дружбою люблю.
Та бачу очі неясні...
Хіба тобі невесело зі мною?
Хоча я знаю, хіба не в тому справа,
Що любиш ти мене любов`ю...?
13.06
Борzа-Мась
***
Душа, розбещена нещастям
Не хоче жити на землі.
Чи винне тут життя
Чи, може, щастя....
А я люблю її..
Кому цікаве почуття
Чуже, замучене до болю?
Мені казали, що нікому
Хтось може довго сперечатись.
Багато слів
Багато непотрібних слів.
Вони ( це впевненність)
нікому не потрібні...
Тим більш – мені.
Чи можна запобігти
Погибелі душі?
Хтось скаже:
„ Ти не зволікай,
Дивись вперед, живи.”
Та я люблю її....
13.06.
Борzа-Мась
***
Отак проходить день
Так гарно, як вночі
Ти бачиш добрі сни
Яскраві, бачиш, сни
Яскраві, як весна.
Цікаві як життя.
Ти покликом своїм
Лікуєш мене
Від порожнечі.
Отак проходить день
Так гарно, як вночі
Ти бачиш добрі сни
Перші сни весни....
22/06.
Борzа-Мась
***
Поглянь..
Навколо небо
Блакитне, чисте, світле.
Нагадує про літо.
Розповіда про осінь.
Воно розповідає
Про те як ми з тобою
Іще під теплим сонцем
Марили весною..
23.06
Борzа-Мась
***
Лиши мені свої думки
Лиши безсонні ночі.
Лиши мені свої слова
Хоча тепер – як хочеш.
Тепер зимою рветьс ніч
Тепер не нам тепліше,
Ти, мабуть, і не чуєш змін
Мені ж все гірше й гірше.
Але не зволікай тепер..
Та ти й не зволікаєш.
А лід, на тому, що стоїш
Щомиті знов ламаєш
Але тепер уже не так.
Багатство, гроші, рай.
Якщо прокинуться почуття...
То ти не зволікай.....
23 червня 2003 р.
Борzа-Мась
***
Стіна.
Між нами дві,
І ще вікно.
З тобою я
І декілька „но”.
Стобою є
Декілька змін,
Одне питання
І він.
Стіна.
Розбите в каміння
Життя.
Холодне осіннє
Прощай.
Веселе незмінне
Буття.
Нічого мені
Не лишай.
Бачиш
Рожевий світанок.
Бачиш?
Це перший
МІЙ ранок.
А ти, сподіваюсь
Тепер далеко.
Далеко.....................................
четвер, 26 червня 2003 р.
Борzа-Мась
***
Як літній дощ,
Твоє швидке кохання,
Солодке, хмарне, чарівне.
Твої слова,
Які ніщо не значать.
Уже по-іншому приваблюють мене.
Нема серйозності в твоїх очах.
Нема серйозності
І слів моїх немає.
І хочеться сказати:”так”.
В минулому страждання.
Твої слова кричать: „кохаю.”
Ти думаєш, що я наївно вірю
Твоїм словам, твоїм губам, твоїм.
Та я все знаю.
На твої дурненькі „ Чи ти любиш?”
Не відповідаю.
Коли в своїх руках
Мене ти грієш.
Ти робиш з мене,
дійсно, щось своє.
Цілуючи мене, не розумієш:
Таке кохання є
Допоки воно є...
27.06.2003 23:44
Борzа-Мась
***
З тобою ми тепер єдине
В моїх руках твої.
Зимою жити я не хочу.
Весною жити пізно.
Забути. Дивишся ти очі
Тепер, як кажеш ти, мої.
А вечір тільки бачить наші тайни,
І не вірить в наші сльози.
І казати, що кохати,
І твоїх очей глибини
Проспівають до мене.
Твої очі скажуть: „Пізно...”
На небі хмари,
На землі – не люди.
Бо ми давно уже не схожі на людей!
Борzа-Мась
